2018-02-09
Така зустріч – незабутня!
Нагадає знов і знов
Про дитинство і про юність,
Про навчання і любов.
Вони мали змогу відчути себе тими хлоп‘ятками і дівчатками, якими були 40, 35, 20 ,25 20 чи 10 років тому, коли бігали шкільними коридорами, жартували, сміялися.
А ще відчули: хоч залишивши школу, і розійшлися різними дорогами, але всіх назавжди єднає одне – вогник любові до всього близького і рідного: школи, міста, нашої рідної України. І для кожного ясніють світлом добра і незабутності вікна рідної школи, що навіть через роки розлуки зве своїх помужнілих вихованців піснею із переливів шкільного дзвоника у прекрасний світ Радості і Дитинства.
Присутні вшанували хвилиною мовчання полеглих воїнів АТО, згадали учителів та учнів, які відійшли у вічність.
Першою вітала гостей директор школи Лариса Петрівна Корнійчук: «Усі ми родом із дитинства, а я додам, що усі ми родом із Носачевицької школи». Лариса Петрівна зробила своєрідний звіт про сучасну школу, розповіла про здобутки учнів та педагогів, повідомила, чим живе школа тепер.
Знайомі акорди вічно молодого вальсу запросили присутніх на шкільний вальс. Під супровід пісні Скрябіна «Старі фотографії» у виконанні учениць 9 класу Ткаченко Валерії, Назарук Богдани, Дейни Каріни та Косинець Ірини випускники перегортали сторінки шкільного фотоальбому, розглядали світлини тих років, пригадуючи безтурботне дитинство, дякували педагогам за працю.
Змінювалися кадри, і можна було простежити, як маленькі школярі, що несміливо переступали шкільний поріг, тримаючись за руки батьків, вже танцювали свій останній у школі випускний вальс.
Ведучі свята Ткаченко Валерія, Назарук Богдана (у ролі Шурика із фільму «Іван Васильович міняє професію»), Шолков Назарій (у ролі Івана Грозного) допомагли повернутись у ті незабутні роки, які залишились у пам’яті назавжди.
Теплими та щирими були слова класних керівників Ковальчук Марії Йосипівни, Богунова Ігоря Анатолійовича, Ковальчука Андрія Валерійовича.